[lang_ua]

Що спонукає людей здійснювати подвиги і ризикувати життям заради порятунку інших, абсолютно незнайомих людей?

Психологи Давид Ренд і Зів Епштейн проаналізували інтерв’ю 51 людей, нагороджених за героїзм медалями Фонду Карнегі (Carnegie Hero Fund) і прийшли до висновку, що «крайній альтруїзм», що спонукає людей ризикувати власним життям заради порятунку інших, не є результатом свідомого етичного вибору або раціонального розрахунку. Героїчні вчинки відбуваються імпульсивно – людина спочатку діє, а лише потім усвідомлює ризик, на який він йшов.
психологія героїзму

Про це одностайно говорили всі герої, нагороджені медаллю Карнегі. Багато відзначали, що лише після героїчного вчинку дізналися, що вони на це здатні, і щасливі це усвідомлювати. 21-річна студентка, витягнув тонучого в машині під час повені старого, сформулювала думка найбільш яскраво: «Я вдячна, що могла діяти, не розмірковуючи».

Питання про співвідношення несвідомих, імпульсивних і раціональних, усвідомлених мотивів альтруїстичної поведінки вивчається психологами вже не один десяток років. Встановлено, що схильність до альтруїзму залежить від безлічі соціальних факторів – наприклад, одне з досліджень показало, що добровільне донорство нирки в США більше поширене в районах з більш високим (за суб’єктивним відчуттям) рівнем добробуту.

В результаті безлічі експериментів була сформульована «соціально-евристична гіпотеза», згідно з якою в результаті суспільного виховання, підкріплює і винагороджує за альтруїстичне поводження і кооперацію, у людей формується «умовний рефлекс», що спонукає діяти подібним чином і в нових, несподіваних ситуаціях – навіть тоді , коли ціна альтруїстичного вчинку може бути дуже високою. Це вірно і у воєнний, і в мирний час.

Ренд і Епштейн вважають, що їх дослідження підкріплює «соціально-евристичну гіпотезу»: люди дійсно йдуть на ризик і самопожертву інстинктивно, не встигнувши осмислити можливі наслідки – але, ймовірно, надходять так в силу раніше сформованого і перетворився у внутрішній імпульс навички суспільно-схвалюється поведінки.

За матеріалами інтернет-змі
[/lang_ua]

[lang_ru]

Что побуждает людей совершать подвиги и рисковать жизнью ради спасения других, совершенно незнакомых людей?

Психологи Давид Рэнд и Зив Эпштейн проанализировали интервью 51 людей, награжденных за героизм медалями Фонда Карнеги (Carnegie Hero Fund) и пришли к выводу, что «крайний альтруизм», побуждающий людей рисковать собственной жизнью ради спасения других, не является результатом сознательного этического выбора или рационального расчета. Героические поступки совершаются импульсивно — человек сначала действует, а лишь потом осознает риск, на который он шел.

Об этом единодушно говорили все герои, награжденные медалью Карнеги. Многие отмечали, что лишь после героического поступка узнали, что они на это способны, и счастливы это осознавать. 21-летняя студентка, вытащившая тонувшего в машине во время наводнения старика, сформулировала мысль наиболее ярко: «Я благодарна, что могла действовать, не размышляя».

Вопрос о соотношении бессознательных, импульсивных и рациональных, осознанных мотивов альтруистического поведения изучается психологами уже не один десяток лет. Установлено, что склонность к альтруизму зависит от множества социальных факторов — например, одно из исследований показало, что добровольное донорство почки в США больше распространено в районах с более высоким (по субъективному ощущению) уровнем благосостояния.

В результате множества экспериментов была сформулирована «социально-эвристическая гипотеза», согласно которой в результате общественного воспитания, подкрепляющего и вознаграждающего за альтруистическое поведение и кооперацию, у людей формируется «условный рефлекс», побуждающий действовать подобным образом и в новых, неожиданных ситуациях — даже тогда, когда цена альтруистического поступка может быть очень высокой. Это верно и в военное, и в мирное время.

Рэнд и Эпштейн полагают, что их исследование подкрепляет «социально-эвристическую гипотезу»: люди действительно идут на риск и самопожертвование инстинктивно, не успев осмыслить возможные последствия — но, вероятно, поступают так в силу ранее сформированного и превратившегося во внутренний импульс навыка общественно-одобряемого поведения.

По материалам интернет-сми
[/lang_ru]